Історія школи
Церковно-приходська школа була відкрита в Уланові у 1868 р., а 1884 р. між Улановом і с.Гаткою було відкрите однокласне міністерське народне училище, яке утримувалося на кошти 7 навколишніх сіл. Воно отримувало щорічно 226 крб. від казни, 528 крб. 20 коп. із сум мирського збору, 26 крб. з єпархіальних і 20 крб. із мирської суми. Відомо, що у 1901 р. в ньому навчався 41 хлопець і 8 дівчат, а у 1909 р.- 61 хлопець та 13 дівчат, тобто всього 74 учні. Всього ж дітей шкільного віку проживало 400 осіб при населенні Уланова та Гатки 4000 осіб.
Згідно статистичних даних на 3 вересня 1906 р., утримання однокласного народного училища обходилося 700 крб. в рік. Зокрема на оплату праці вчителя -360 крб., законовчителя – 60 крб., на книги та навчальні посібники – 40 крб., на папір, пір’я, ін.. приладдя – 30 крб., опалення – 80 крб., освітлення -12 крб., найм сторожа – 72 крб., дрібні витрати – 30 крб., непередбачені потреби – 16 крб. В середньому оплата праці вчителів коливалася від 300 до 499 крб. Міністерське народне училище розташувалося у власному будинку. Вчитель, Адам Павлович Процик, “має звання учителя, сільський приходський учитель, на службі з 29 січня 1876 р., має срібну медаль “за усєрдиє” на Алєксандровской лєнте (12 листопада 1892 р.) ” отримує 330 крб. Законовчитель, священник, Євгеній Савинський, на цій посаді з 1 жовтня 1900 р., отримує 100 крб. При училищі є 140 кв. сажнів землі під садом та городом. Навчав співу та управляв церковним хором псаломщик Митрофан Сутановський, що отримував 36 крб. Військову гімнастику викладав окремий вчитель, який отримував за це 40 крб. Дана школа розташувалася неподалік сучасної школи, поблизу церкви Архангела Михаїла (знищена в 1930-х рр..). та старожили села згадували, що це була досить простора, глиняна будова. Оточена садком, поруч була криниця, майстерні.
З 1920р. школа була реорганізована в єдину загальноосвітню трудову семирічну школу, що мала два ступені: 1-4 класи та 5-7 класи. Після семирічки випускники могли продовжувати навчання у середніх професійних–технічних школах. Під час навчання з учнями проводилися «академічна праця в школі при трудових процесах в садку й городі… знайомство з різними видами рослин. Діти приймали живу участь у святкуванні радянських свят, як 1 травня, та інших, розучували народні та революційні пісні, дитячі ігри.»
«З 1 червня до 1 липня з учнями проводилися заняття в садку та й городі, котрі супроводжувалися відповідними бесідами ботанічного та сільськогосподарського змісту; майже щоденно була гімнастика та дитячі ігри; дуже часто проводилися екскурсії в ліс, на поле, де учні знайомилися з усіма хлібними злаками та й іншими рослинами.» Щодо вчителів, то вони «Весь липень й частину серпня щоденно збирались на педагогічне об’єднання, де читали літературу політичного та й педагогічного змісту, готовилися до іспитів по політграмоті, а з 22 – 25 серпня всі вчителі були в Хмільнику на вчительських тимчасових курсах.» В серпні (з 15 по 22) був зроблений прийом учнів з якими велись попередні заняття, в школу.
25 липня 1930р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову «Про загальне обов’язкове навчання.» Цією постановою було започатковане обов’язкове чотирикласне навчання. Наприкінці другої п’ятирічки в Україні було завершено перехід до обов’язкового початкового, а в містах – до загального семирічного навчання. Визрівали передумови для переходу до загальної середньої освіти в місті й семирічної – у сільській місцевості. Та лише у 1953р. було здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти. Довгий час не вистачало приміщення для навчання. Тому учні у передвоєнний період навчалися у приміщенні старої школи, також у будинку, що знаходився навпроти (там, де нині Будинок школяра). Це було невелике двокімнатне приміщення. У ньому навчалися учні 5-6 класу. Навчання розпочиналося о 9 годині. Іноді доводилося вчитися в дві зміни. У 1939р. було збудовано нове приміщення Гатецької школи. Випускники Гатецької школи 1940р. були її першими випускниками. Директором школи в цей час був Сивальов І. П., що викладав російську мову. Його дружина, Сивальова Зіна Сергіївна – математику. Українську мову викладав Доагань Гліб Іванович, історію та географію – Лаптуров, фізику – Комарницький П. І. вчителями були також Соколова М. В., Нетіс І. М., Місонжнік Р. С., Гребельська П. Е.
Під час війни у приміщенні школи був німецький госпіталь. Навчання у школі відновилося з листопада 1944р. Офіційна назва школи – Уланівська неповно середня школа. В ній, згідно звіту за 1944 – 1945рр. навчалося 290 учнів у 1-7 класах.
У 1951 – 1952рр. був перший випуск Уланівської середньої школи. Директором школи в цей час був Дорош А.Д., вчителями – Бурехзон Г.Л., Комарницький П.І, Марунчак Л.П.
1951р., розглянувши рішення виконкому районної ради депутатів трудящих Уланівського району, виконком облради прийняв рішення «Про відкриття паралельних восьмих класів зверх народногосподарського плану при СШ області», а саме: Відкрити з 1 вересня 1951р. в Уланівській СШ паралельний 8 клас на 44 учні.
Наступним директором школи став Хуторянський Василь Іванович людина, чий авторитет по сьогодні залишається беззаперечним фактом. Талановитий керівник, вмілий організатор підніс авторитет школи. Поруч із ним працювали вчителі Бєлінська Л.С., Дулькіна Р.Н., Холодовська О.С., Красочкін Л. Н, та багато інших .
З 1981 по 1998 директором був Хелинюк Борис Трохимович.
З 1998 по 2005 директором Уланівської школи була Гамага Тетяна Петрівна, з 2005-2007 рр. був Луцик Леонід Петрович, а з 2007 по 2010р. – Кирильчук Тетяна Петрівна.З 2010 по 2016 рік директором школи був Тернавський Олександр Ярославович. З 2016 року по даний час директором школи є Білошкурська Людмила Василівна. З 2000р. школа стала 12-річною, з 12-бальною системою оцінювання знань учнів, а 2010р – знову повернута до 11класів.
Згідно статистичних даних на 3 вересня 1906 р., утримання однокласного народного училища обходилося 700 крб. в рік. Зокрема на оплату праці вчителя -360 крб., законовчителя – 60 крб., на книги та навчальні посібники – 40 крб., на папір, пір’я, ін.. приладдя – 30 крб., опалення – 80 крб., освітлення -12 крб., найм сторожа – 72 крб., дрібні витрати – 30 крб., непередбачені потреби – 16 крб. В середньому оплата праці вчителів коливалася від 300 до 499 крб. Міністерське народне училище розташувалося у власному будинку. Вчитель, Адам Павлович Процик, “має звання учителя, сільський приходський учитель, на службі з 29 січня 1876 р., має срібну медаль “за усєрдиє” на Алєксандровской лєнте (12 листопада 1892 р.) ” отримує 330 крб. Законовчитель, священник, Євгеній Савинський, на цій посаді з 1 жовтня 1900 р., отримує 100 крб. При училищі є 140 кв. сажнів землі під садом та городом. Навчав співу та управляв церковним хором псаломщик Митрофан Сутановський, що отримував 36 крб. Військову гімнастику викладав окремий вчитель, який отримував за це 40 крб. Дана школа розташувалася неподалік сучасної школи, поблизу церкви Архангела Михаїла (знищена в 1930-х рр..). та старожили села згадували, що це була досить простора, глиняна будова. Оточена садком, поруч була криниця, майстерні.
З 1920р. школа була реорганізована в єдину загальноосвітню трудову семирічну школу, що мала два ступені: 1-4 класи та 5-7 класи. Після семирічки випускники могли продовжувати навчання у середніх професійних–технічних школах. Під час навчання з учнями проводилися «академічна праця в школі при трудових процесах в садку й городі… знайомство з різними видами рослин. Діти приймали живу участь у святкуванні радянських свят, як 1 травня, та інших, розучували народні та революційні пісні, дитячі ігри.»
«З 1 червня до 1 липня з учнями проводилися заняття в садку та й городі, котрі супроводжувалися відповідними бесідами ботанічного та сільськогосподарського змісту; майже щоденно була гімнастика та дитячі ігри; дуже часто проводилися екскурсії в ліс, на поле, де учні знайомилися з усіма хлібними злаками та й іншими рослинами.» Щодо вчителів, то вони «Весь липень й частину серпня щоденно збирались на педагогічне об’єднання, де читали літературу політичного та й педагогічного змісту, готовилися до іспитів по політграмоті, а з 22 – 25 серпня всі вчителі були в Хмільнику на вчительських тимчасових курсах.» В серпні (з 15 по 22) був зроблений прийом учнів з якими велись попередні заняття, в школу.
25 липня 1930р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову «Про загальне обов’язкове навчання.» Цією постановою було започатковане обов’язкове чотирикласне навчання. Наприкінці другої п’ятирічки в Україні було завершено перехід до обов’язкового початкового, а в містах – до загального семирічного навчання. Визрівали передумови для переходу до загальної середньої освіти в місті й семирічної – у сільській місцевості. Та лише у 1953р. було здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти. Довгий час не вистачало приміщення для навчання. Тому учні у передвоєнний період навчалися у приміщенні старої школи, також у будинку, що знаходився навпроти (там, де нині Будинок школяра). Це було невелике двокімнатне приміщення. У ньому навчалися учні 5-6 класу. Навчання розпочиналося о 9 годині. Іноді доводилося вчитися в дві зміни. У 1939р. було збудовано нове приміщення Гатецької школи. Випускники Гатецької школи 1940р. були її першими випускниками. Директором школи в цей час був Сивальов І. П., що викладав російську мову. Його дружина, Сивальова Зіна Сергіївна – математику. Українську мову викладав Доагань Гліб Іванович, історію та географію – Лаптуров, фізику – Комарницький П. І. вчителями були також Соколова М. В., Нетіс І. М., Місонжнік Р. С., Гребельська П. Е.
Під час війни у приміщенні школи був німецький госпіталь. Навчання у школі відновилося з листопада 1944р. Офіційна назва школи – Уланівська неповно середня школа. В ній, згідно звіту за 1944 – 1945рр. навчалося 290 учнів у 1-7 класах.
У 1951 – 1952рр. був перший випуск Уланівської середньої школи. Директором школи в цей час був Дорош А.Д., вчителями – Бурехзон Г.Л., Комарницький П.І, Марунчак Л.П.
1951р., розглянувши рішення виконкому районної ради депутатів трудящих Уланівського району, виконком облради прийняв рішення «Про відкриття паралельних восьмих класів зверх народногосподарського плану при СШ області», а саме: Відкрити з 1 вересня 1951р. в Уланівській СШ паралельний 8 клас на 44 учні.
Наступним директором школи став Хуторянський Василь Іванович людина, чий авторитет по сьогодні залишається беззаперечним фактом. Талановитий керівник, вмілий організатор підніс авторитет школи. Поруч із ним працювали вчителі Бєлінська Л.С., Дулькіна Р.Н., Холодовська О.С., Красочкін Л. Н, та багато інших .
З 1981 по 1998 директором був Хелинюк Борис Трохимович.
З 1998 по 2005 директором Уланівської школи була Гамага Тетяна Петрівна, з 2005-2007 рр. був Луцик Леонід Петрович, а з 2007 по 2010р. – Кирильчук Тетяна Петрівна.З 2010 по 2016 рік директором школи був Тернавський Олександр Ярославович. З 2016 року по даний час директором школи є Білошкурська Людмила Василівна. З 2000р. школа стала 12-річною, з 12-бальною системою оцінювання знань учнів, а 2010р – знову повернута до 11класів.